Після місяця при владі стає зрозуміло що очікувати від нової влади України в економіці. Максимального затягування поясів, падіння економіки, скорочення реальних доходів населення, високої інфляції і девальвації. Всі хоч трохи вагомі перемоги уряд за старою традицією буде записувати на свій рахунок, у всіх невдачах - звинувачувати «папєрєдніків». І все це - на тлі постійних розмов про боротьбу з корупцією і безперервної брехні і маніпулювання цифрами - до того ж дуже невмілого.
Брехня, велика брехня і статистика
Брехня почалася з моменту призначення Арсенія Яценюка на посаду прем'єра, коли він раптом оголосив, що бюджетні гроші розікрали, і Віктор Янукович, тікаючи з країни, мало не готівкою вивозив мільярди з країни. Ніхто, мабуть, не нагадав прем'єру і колишньому голові НБУ, що мільярд доларів стодоларовими купюрами важить майже 10 тонн, а для перевезення такої кількості грошей знадобиться залізничний контейнер.
Брехня продовжується й зараз. Важко повірити, щоб прем'єр міг плутатися в основних показниках стану економіки країни - такого собі не дозволяють ні німецький канцлер Ангела Меркель, ні британський прем'єр Девід Кемерон, ні президент США Барак Обама. А вже Яценюку з його економічною освітою цього вибачити не можна. Однак, незграбне жонглювання цифрами продовжується ніби так і треба.
Згідно з слайдами Яценюка, які він представив після свого виступу на телеканалі «Україна», нашій країні «на виживання» в 2014 році не вистачає 289. 8 млрд грн. Це улюблена теза прем'єра, покликана показати в якому сумному стані залишив країну режим Януковича. Проте, ще декілька тижнів тому він говорив, що «загальна діра» становить 280 млрд грн., а 30-го березня в інтерв'ю телеканалу «Україна» заявив уже про 298 млрд грн. 18 млрд грн «гуляють» туди-сюди. Виникає питання: уряд дійсно знає розмір нестачі або лякає публіку страшними цифрами?
Ще одна загадкова цифра - 798 млрд грн, які нібито були зняті на початку року з єдиного казначейського рахунку на покриття дефіциту Пенсійного фонду і позики місцевим бюджетам. Це абсолютно нормальна дозволена законом операція. Але днями раніше Яценюк казав, що ці 798 млрд грн - дефіцит місцевих бюджетів, і Пенсійний фонд тут ні при чому.
Чому такі різночитання? Швидше за все, ця сума просто взята зі стелі. Якщо припустити, що попередній уряд дійсно на початку року перевів ці гроші з бюджету до Пенсійного фонду, виходить, що він зміг зібрати за січень і три тижні лютого до бюджету стільки грошей - а це цілих 20% всіх запланованих доходів бюджету на цей рік. Але ж держава весь цей час виплачувала зарплати бюджетникам, видавала субсидії «Нафтогазу» та іншим підприємствам, розплачувалася з кредиторами... Тому, незважаючи на Майдан, свята і все інше, Міндоходів вдавалося збирати рази в два більше грошей, ніж було заплановано. У такому випадку Яценюк повинен не звинувачувати попередній уряд, а представити всіх до державних нагород. Ну або, як мінімум, висловити публічну подяку колишньому міністру доходів і зборів Олександру Клименко.
Ще приклад… 13 березня голова Мінфіну Олександр Шлапак повідомив, що борг держави з відшкодування ПДВ платникам податків становить близько 17 млрд грн, переплата податку на прибуток - 19 млрд грн. Однак у числі тих, хто претендує на відшкодування ПДВ, є компанії, керівництво і власників яких потрібно залучати до кримінальної відповідальності за шахрайство, заявив міністр: вони мають намір через відшкодування вкрасти з бюджету 3,5 млрд грн. Але через два тижні Яценюк доповідає, що розмір невідшкодованого ПДВ складає вже 21,6 млрд грн - тобто заборгованість не тільки не скоротилася на «корупційні» 3,5 млрд, але навіть зросла на 4,6 млрд. Чи міністри знову плутаються в простих цифрах, або брешуть. Можливий і третій варіант: вони говорять правду, але зовсім непривабливу. Уряд Яценюка свідомо душить бізнес, зупинивши відшкодування ПДВ, і одночасно лає попередню владу за те ж саме.
У всьому винні «папєрєднікі»
Нова влада продовжує традицію попередніх - звинувачувати в усіх бідах попередників, і неважливо справедливі ці звинувачення чи ні. Попередній уряд працював неідеально, однак Яценюк і команда звішують на нього не тільки реальні прорахунки, але і всі свої майбутні помилки.
Прем'єр, наприклад, дорікає колишньому уряду за завищення доходів бюджету на 36,9 млрд. грн., але забуває згадати, що цей бюджет верстався в зовсім інших умовах. Тримісячне політичне протистояння, що завершилося так званою "революцією", невблаганно підточувало вітчизняні економіку і фінансову систему. Захоплення та спроби захоплень органів державної влади в більшості регіонів країни; паніка на фінансовому ринку, що призвела до масового вилучення населенням вкладів з банків, активній скупівлі іноземної валюти і значного вивезення капіталів з нашої країни; призупинення інвестиційних програм у виробництві; погіршення українсько-російських взаємин у економічній, фінансовій та торговельній сферах; відмова підприємців із західних регіонів платити податки до держбюджету - це і багато іншого ще більше погіршило ситуацію. Після всього цього бюджет дійсно потрібно переглядати, але основна причина цього - влаштований нинішньою владою збройний переворот, а не окозамилювання попереднього уряду.
Варто нагадати, що на момент прийняття держбюджету-2014 (тобто за підсумками 2013 року) зростання ВВП становило 0%, інфляція збільшилася за рік лише на 0,5%, курс був 8 грн/дол. Тому прибуткова частина бюджету-2014 на момент його прийняття була цілком реальна. Судячи зі слів Яценюка, цього року інфляція складе давно забуті 12-14%, а ВВП скоротиться мінімум на 3%. Долар вже зараз стійко коливається в районі 11 грн. і продовжує рух вгору. Все це сталося вже при сьогоднішній владі, тому претензії Яценюк та співтовариші можуть адресувати тільки собі.
Дефіцит "Нафтогазу" (за умови підвищення ціни Росією до 487 дол. за 1000 куб. м) становить, за даними прем'єра, 33,4 млрд. грн. Ця проблема цілком лежить на совісті нинішньої української влади, що не зуміла, та й, відверто кажучи, не захотіла домовлятися з російською стороною. Це притому, що Україна є найбільшим клієнтом «Газпрому», через територію країни йде основний канал поставок газу до Європи, тобто країна має найпотужніші важелі впливу на Росію і «Газпром» зокрема. Тому, замість знижок за "харківськими угодами" (100 дол. за 1000 куб. м) і домовленостям від 17 грудня 2013 року ("мінус" 30% від діючої ціни), тепер буде саме така захмарна ціна на природний газ з Росії. До речі, у повній відповідності до контракту 2009 року, який підписала тодішній прем'єр-міністр і нинішній кандидат в Президенти України Юлія Тимошенко, яка є ідейним натхненником нинішньої влади.
Через девальвацію гривні витрати бюджету на обслуговування боргу зросли на 9,2 млрд. грн., скаржиться Яценюк. Але уряд Азарова та НБУ під час Арбузова і Соркіна утримували курс національної валюти навіть незважаючи на столичний Майдан і Майдани в регіонах, а обвалився він, в першу чергу, через найгострішу економічну кризу, в яку перейшла криза політична, а по-друге, через усвідомлені дії НБУ. Нацбанк почав масштабне рефінансування банків на десятки мільярдів гривень, друкуючи нові гроші, левова частка яких пішли державним Ощадбанку, Укрексімбанку та Укргазбанку. Саме ці банки, за свідченнями джерел «Економічної правди», і розгойдували курс. Але при цьому ніхто ні в уряді, ні в Нацбанку не звертав на це уваги. Нацбанк фактично взагалі не контролює, що банки роблять з цими грошима - а вони пускають їх на скупівлю валюти, чим тільки послаблюють гривню.
А як же Юля?
Окреме місце в критиці «папєрєдніков» займають закиди в бік уряду Азарова щодо зростання українського боргу, вимоги сплачувати податки авансом тощо. Найцікавіше, що ці практики з'явилися в країні задовго до Януковича, а під час прем'єрства Тимошенко, нинішнього тіньового лідера уряду, всі ці «гріхи» процвітали.
Наприклад, виходячи з представлених Яценюком даних, за чотири попередні роки переплата податків зросла майже в 1,9 рази: з 14,3 млрд грн. до 27 млрд грн. Але всього лише з жовтня 2008 року по червень 2009 року (тобто за 8 місяців), у період прем'єрства Тимошенко, переплата податків в нашій країні виросла в 2,6 рази: з 4,5 млрд. дол. - до 11,8 млрд. дол. І це відбувалося в найбільший розпал фінансово-економічної кризи в Україні. Таким чином Тимошенко просто душила та банкротувала бізнес, який і так опинився на межі зникнення.
Так само бездумно Тимошенко роздувала державний борг - це ще один грішок, в якому звинувачують уряд Азарова. У 2010-2013 роках державний і гарантований державою борг дійсно зріс в 1,8 рази - до 584.1 млрд грн. Але в часи прем'єрства Тимошенко в 2008-2009 року, тобто всього за два роки, держборг України збільшився в 3,6 рази - до 316.9 млрд грн.
Тобто уряд Тимошенко займав гроші в чотири рази швидше, ніж уряд Азарова. Більш того, за взятий в той період урядом Тимошенко кредит МВФ наша країна продовжує розплачуватися досі (в 2014 році необхідно заплатити - 3,6 млрд. дол, в 2015 році - 1,619 млрд. дол). А "на підході" новий кредит від МВФ (14-18 млрд. дол), плюс позики від урядів США, Канади, Японії, ряду європейських країн, ЄС, міжнародних і європейських фінансових організацій. Разом виходить декілька десятків мільярдів доларів, які із-за дій уряду Тимошенко потрібно буде віддавати. Навіть важко уявити, скільки на це піде років чи десятиліть.
До речі, навіть той борг, який залишив уряд Азарова, за всіма світовими стандартами є досить скромним. Наприклад, Світовий банк і МВФ рекомендують, щоб борги урядів не перевищували 60% річного обсягу експорту товарів і послуг. Для України цей показник становить 45,8%, що більш ніж прийнятно. За тими ж методиками відношення суми зовнішнього держборгу до ВВП не повинно перевищувати 50% - для України воно складає 21,4 %.
Ми знаходимося в куди більш вигідному становищі, ніж країни Європи, особливо південної - Греції, Іспанії, Португалії. Тому скарги нинішньої влади на роздування боргів попереднім урядом абсолютно необґрунтовані. Більш важливо, на що підуть отримані в борг гроші. За попередньої влади кошти витрачалися на структурну перебудову вітчизняної економіки, на проведення низки реформ, на постійне підвищення соціальних стандартів населення. При Тимошенко ці гроші зникали у всіляких дірках, йшли родичам, друзям і знайомим чиновників і депутатів. Куди гроші, які обіцяють МВФ і західні країни, підуть зараз, при тих же людях, що були при Тимошенко, здогадатися неважко.
Нічого доброго при Януковичі зроблено не було, згідно з виступами прем'єра і його міністрів. Нинішній режим не згадує, що впродовж двох років у країні утримувалася нульова інфляція, але в цей час росли зарплати, пенсії та соціальні виплати (наприклад, якщо б не відміна нинішнім Кабміном запланованої індексації до кінця 2014 року мінімальна зарплата повинна була зрости вдвічі порівняно з її рівнем в 2009 році). Яценюк і співтовариші вважають за краще не помічати, що при Януковичі утримувався стабільний курс гривні і почалася реальна дедоларизація економіки і переклад заощаджень "з-під матраців" у банки, що забезпечувало економіку кредитним ресурсом. Україна змогла не скотитися в рецесію ні в перші три роки правління Януковича, коли опускалася економіка Європи – другого за величиною торговельно-економічного партнера нашої країни, ні минулого року, коли в рецесію почав занурюватися і найбільший партнер - Росія, яка також півроку вела митну війну проти України.
Натомість же новий уряд пропонує ряд дуже сумнівних заходів, які точно приведуть до зубожіння населення, падіння виробництва, зростання боргового тягаря і буквально ведуть до закабалення країни, якщо не Росією, так МВФ і Європою. Ось декілька прикладів.
Суть оголошених першочергових заходів уряду зводиться до секвестру бюджету і жорстокої бюджетної економії. Насправді ж збільшення витрачання засобів державного бюджету не лише створює передумови для формування бюджетного дефіциту, але і веде до зростання ділової активності.
Класичний приклад - "новий курс" американського президента Франкліна Делано Рузвельта, який дозволив витягнути з Великої депресії економіку США якраз за рахунок зростання держвитрат. Тільки за перший рік "нового курсу" промислове виробництво виросло майже в півтора рази, різко скоротилося й безробіття.
І зараз, урізання держвитрат до межі, під час кризи, вважається сумнівною мірою. Так, уряд президента Обами не перший рік сперечається з Конгресом, вимагаючи підвищити межу бюджетного боргу – і домагається свого, внаслідок чого економіка в останні три роки почала впевнено рости. Протилежна ситуація склалася в Європі: там уряди, навпаки, кинулися урізати витрати, і це тільки продовжило агонію європейської економіки - ЄС почав вибиратися з кризи тільки наприкінці минулого року. Чималу роль в цьому зіграли й теоретичні дослідження: рік тому економісти дійшли висновку, що до того шанована теорія скорочення витрат під час кризи контрпродуктивна, вслід за цим європейські уряди почали послабляти бюджетну політику.
Існує й виразний зворотний зв'язок: якщо держава скорочує свої витрати (зазвичай це відбувається в силу прагнення до бездефіцитного бюджету, чим і займатиметься Яценюк, сліпо наслідуючи руйнівні рецепти МВФ), слідством стає зниження об'ємів ВВП. У таких умовах приватний сектор теж вимушений економити, що веде, наприклад, до зниження зарплат і зростання безробіття.
Нова влада принципово не має наміру реалізовувати яку б то не було курсову політику, відпустивши гривню у вільне плавання. Через це громадяни вже в значній мірі втратили віру в стабільність національної грошової одиниці. Вільний курс - ключова вимога надання кредиту МВФ, тому уряд погоджується з ним. Але у Яценюка та Кубіва є й інші аргументи: мовляв, фіксація курсу національної валюти призводить до хворобливих валютних криз.
Вони не вважають потрібним говорити, що жодна з великих країн, за винятком США, не відмовилася від періодичної дії на формування курсу своєї нац. валюти. Навіть центральні банки Великобританії, Швейцарії та Японії застосовують режим часткового таргетування курсу. При цьому центробанки або оперативно реагують на відхилення курсу, що виходять за певні межі, або планомірно стримують курс національної валюти від девальвації або ревальвації. Відпускаючи курс, уряд позбавляє економіку відразу декількох переваг: дешевого імпорту продукції інвестиційного призначення (верстатів, електроніки і іншого устаткування), дешевого фінансового ресурсу, що необхідно було б для розвитку банківського кредитування тощо.
Зростання безробіття, скорочення реальних доходів населення, невпевненість в завтрашньому дні, втрата довіри до національної валюти, вилучення коштів з банківської системи, інфляція - ось реальні наслідки вибраного курсу. І все це - на тлі тотальної корупції, з якою влада бореться лише на словах, просто міняючи чужі кишені, куди витікали бюджетні гроші, на свої власні.
Прес-центр Асоціації незалежних центрів
економічного анализу«Експерт»,
веб-ресурс: www.expertua.org
|
