Блог О. Ясенчука - Публікації - Чернігівський інформаційно-розважальний портал

В. Винниченко про чернігівців.

Там живуть чернігівці, звичайні бідні дядюшки. Вони вперто борються з голодом, риються в землі і вимовляють не „кінь”, а „куень” Але чому ж так тягне туди до них, за них? Чому здається, що там, за тими лісами, є те, чого так туманно прагне серце?” („Історія Якимового будинку”).

Категорія: Блог О. Ясенчука | Переглядів: 1756 | Додав: Сіверянин | Дата: 31/01/09 | Коментарі (1)

Як чоловік не втратив свою найбільшу дорогоцінність

Є в мене один знайомий – житель Стародубщини, а конкретніше м. Унеч Брянської області. Не так давно довелося йому бути проїздом в смт. Юдінове Погарського району. Буквально на ходу познайомився з місцевим краєзнавчим музеєм і його директором Леонідом Грішиним. Від Грішина він отримав у подарунок невелику книжечку його розповідей "Не гавкай!" з циклу "Сільський гумор". Книжка ця існує всього в 200 екземплярах. Мені захотілося дати можливість і іншим ознайомитися з нею. Думаю, автор книги не буде мати до мене претензій.
"Хочете вірте, хочете ні."

Коли я вперше розповів своїм друзям цю історію, вони мені не повірили.
- Не заливай. Це анекдот.
І як я не доводив, що це бувальщина, переконати друзів не зміг.
Ось і ви, хочете вірте, хочете ні, але анекдотів я не розповідаю зовсім.
На одній з дружніх п’янок, яка проходила ще до антиалкагольного указу, в мальовничому куточку, на березі Судості, Іван Іванович (так умовно назвемо героя) перебрав. Хоч і особа ... Читати далі »

Категорія: Блог О. Ясенчука | Переглядів: 1456 | Додав: Сіверянин | Дата: 25/01/09 | Коментарі (0)

Дума "Колохрест"

Цю козацьку думу я записав цього літа у смт. Холми Корюківського району від місцевого лікаря - Віктора Охріменка. Колись у дитнстві її розповів малому його дід - відомий жартівник та боярин (по-теперішньому тамада), а також знавець народних традицій.
Декілька разів, примушував він Віктора розповідати її, аж поки той не завчив її напамять. Пройшли роки, армія, робота і все дума забулася. Але одного разу, після вечірнього тренування східними одноборствами на Віктора зійшло осяяння він згадав думу, вранці швиденько записав її.
Питається Дніпро сивий у Десни й Дунаю:
"Де ж це ділись козаченьки? Щось давно немає!
Чи земелько їх накрила.вода поковтала,
чи хвороба покосила, чи орда напала?"
І тоді річки вкраїнські Дніпру відповідають:
"Так, давно вже козаченьків люди не видають.
І земля їх заховала, і вода забрала,
І чужа страшна чужа орда на порох стирала.
Не боялась нічого козацька голота
Ні хвороб, ні орд чужинськ ... Читати далі »

Категорія: Блог О. Ясенчука | Переглядів: 2747 | Додав: Сіверянин | Дата: 20/01/09 | Коментарі (2)

Под окєнєчком лежить стежечка.

Нещодавно пройшли зимові свята. Згадаймо як співали наші предки!

Под окєнєчком лежить стежечка.
Святий вечер!1
По той стежечці сивий конь біжить.
Сивий конь біжить, золота грива.
Золота грива очі покрила.
Срібне копито землю рубає.
Землю рубає, в двор не пускає.
Молодий Мішка да коня поймав.
Да коня поймав, сів же й осідлав.
Коня осідлав, сів же й поїхав.
Сів же й поїхав к королю в гості.
В короля була славная дочка.
- Чи ти царєвна, чи королєвна?
- Я не царєвна, не королєвна, Батькова дочка, премудра швачка. Шитики шити, щоб не змуліти. Кросенці ткати, щоб не ворваті.
Промовляючи: Добрий вечер!
Записано у 1984 році у с. Глиненка Ріпкинського району від Бачурної Олександри Феоктистівни (1907) та Бачурної П.І. (1939 рік)
Народні пісні Чернігівщини у запису Валентина Дубравіна,-- Чернігів, 2001

Категорія: Блог О. Ясенчука | Переглядів: 1498 | Додав: Сіверянин | Дата: 16/01/09 | Коментарі (1)

Велика Сіверщина

Цей блог пра Чернігавську землю, шо кались звалась Сіверськаю. Пра нашу руодну мову, пра історію нашаї землі, і пра то, як це все зберагти.Сіверяни — одна з частин антського племінного об'єднання східних слов'ян — представлені археологічними пам'ятками роменської культури. Давньоруські літописці розміщують це плем'я на лівих притоках Дніпра: «...а другие седоша по Десне и по Семи, по Суле и нарекошася северъ». Проте археологічні пам'ятки роменської культури поширювалися на більшій території: і у верхів'ях Сіверського Дінця, і на Пслі, і на Ворсклі.

Етнонім «сіверяни (сіверці, сівери)» пов'язаний з певним етапом їхньої етнічної історії та місцеположенням у загальній слов'янській спільності. Воно формувалося в міру відгалуження цього племені з великого антського племінного об'єднання, що сталося на зламі VII—VIII ст. Освоюючи північні території, вони закріпилися в верхів'ях Десни, на кордоні з північноіранським населенням, а також угорцями, які мешкали в лісостеповому межиріччі Дніпр ... Читати далі »

Категорія: Блог О. Ясенчука | Переглядів: 1497 | Додав: Сіверянин | Дата: 16/01/09 | Коментарі (0)